Виготовлення бандури. Евген Макоцьоба

Звуки бандури знайомі українцям з 12 століття. Це наш головний музичний інструмент. І щоб створити її неповторне звучання, треба врахувати багато нюансів. Спочатку майбутній музичний інструмент виглядає звичайною дерев’яною колодкою – вербовою, кленовою чи грушевою, розколотою навпіл.

Спершу за шаблоном будь-якої бандури чи кобзи на деревині вимальовується її контур. Вирізати заготовку обов’язково слід із запасом на 1-1.5 см. За час роботи над створенням бандури дерево усихає і в результаті можна отримати інструмент значно меншого розміру, а це у свою чергу може позначитися на його звучанні.

Масу із дерев’яної заготовки слід знімати поступово, щоб її не покрутило і вона не потріскалася.

Щоб досягти ідеального звучання, бандуру наче дорогий коньяк слід витримати від 5 років. А дерево на верхнє деко має бути вилежане від 10-15 років.

Після років витримки настає час справді ювелірної праці. Товщина нижньої деки у різних місцях має відрізнятися, щоб інструмент створював потрібний резонанс. Далі поверхню бандури треба зациклювати – гострим товстим лезом її ніби голять.

Нарешті на нижнє деко бандури чи на верхнє ззовні вставляються так звані пружини.

Руки майстра вимагає і звичайний кілок. 16 отворів у бандурі і 8 на кобзі мають ідеально підходити під кожен з них.

Для захисту дерева та краси сучасні бандури, як і скрипки, лакують шелаком – природною смолою, що її виділяють тропічні комахи. 3-4 шарів буде цілком достатньо.

Тепер можна натягувати струни. До початку 20 століття вони були жильними, тобто робилися з кишківників домашніх тварин, тепер у повазі метал та нейлон.

Докладніше про секрети виготовлення бандури дивіться у видиві вище з Євгеном Макоцьобою, майстром музичних інструментів та кобзарем.

Share On Google+

Залишити відповідь