Музикант Олексій Кабанов досліджує інструменти схожі на культову українську кобзу

0
66
переглядів

Кобза вважається культовим музичним інструментом України. Бачив її, напевно, кожен. Але звідки вона з’явилася? Традиції яких народів мали вплив на кобзарів? І чому кобзу можна вважати цілим культурним явищем, яке виходить за межі України?

Про все це розповідає музикант Олексій Кабанов, який досліджує так звані «кобзоподібні»  музичні інструменти зі всього світу.

Вікіпедія дає нам цілих п’ять визначень слова «кобза». Кобзою називали український лютнеподібний струнний щипковий музичний інструмент, в якому струни розташовані як на грифі, так і на корпусі (приструнки). Також кобза – це український варіант 6-ти або 7-ми струнної гітари, 4-х струнної домри, назва волинки на Поліссі, в Білорусі та в Польщі, і до 1940 р. – синонім багатострунної бандури.

Навіть з цих значень зрозуміло, що кобза – це такий собі мультинаціональний інструмент з українською специфікою. Олексій Кабанов вміє грати українську музику на старих інструментах народів світу, які нагадують кобзу. До того ж, і самі кобзи можуть бути різні.

Кобза з Трансільванії (на відео вгорі)

Цей інструмент Олексій називає кобзою. Тільки вона була поширена більше на західній частині України: на Буковині, Поділлі, Галичині. Тобто, була більш адаптована до Трансільванії. Олексій Кабанов зазначає, що кобза – це інструмент, який також існує в Молдавії, в Румунії, в Угорщині та на сході Польщі.

Це була така хвиля, яка йшла з Трансільванії, пов’язана зі скрипковою традицією, з традицією румунського, молдавського етносу, – говорить музикант. – Такий мікс з циганською культурою, і, звичайно, що і ці інструменти набули ознаки трохи циганського звучання.

Такі інструменти пристосовані більше для ансамблю зі скрипкою або ще й цимбалами. Іноді така кобза використовувалась як сольний інструмент.

Тобто, кобза з Трансільванії надихає на динамічне та драйвове звучання. Як на молдавських та румунських весіллях.

Струни в цьому інструменті були як металеві, так і шкіряні. Вони створювали такий дуже потужний акорд, з брязканням, із різними призвуками, які надавали звучанню таку своєрідну драйвовість.

Балканська тамбуриця

Тамбуриця – інструмент дуже поширений на Балканах, в таких країнах як Сербія та  Хорватія. Також відомий в Угорщині і на Закарпатті.

Якщо уважно придивитись, можна побачити, що він зроблений з панцира черепахи. І це не випадково.

– Щоб був дзвінкий звук, треба щоб була тверда нижня дека, тому почали використовувати цей природній матеріал, – розповідає Олексій.

Музикант вважає, що хоча цей маленький інструмент з іншого культурного простору, на ньому дуже добре виконуються відомі українські мелодії.

– Є така думка, що ці інструменти мають своїх братів і сестер в інших країнах, тому що кобза, бандурка – це таке інтернаціональне явище, що виходить за межі України, – говорить музикант.

Олексій Кабанов вважає, що в звучанні знаменитої української кобзи дуже вдало переплелися інструментальні традиції народів світу.

– Звідки взагалі з’явилась назва «кобза»? Відразу ми чуємо, що є щось таке східне в цій назві. Тобто, взагалі наша культурна інструментальна традиція, є таким стиком цивілізацій, – каже він.

Культурний обмін відбувався за часів Османської імперії, яка прийшла з Середземномор’я, був вплив греків та багатьох інших народів. І до рук наших майстрів потрапляли інструменти з різних регіонів, смаки наших музикантів змінювались, і таким чином відбувався культурний вплив.

Індіанський сарод

Ще один інструмент, кобзоподібний –  з далекої Індії. Цей  інструмент називається сарод. Його не можна назвати давнім, адже з’явився він лише у ХІХ сторіччі. Але у нього були попередники ще в глибокій історії.

За словами Кабанова, цей інструмент цікавий тим, що має приструнки, як в кобзі. Тобто, крім струн безпосередньо, на яких притискаються грифи, ще є струни відкриті, на яких грають, або вони використовуються як резонансні.

– Коли ще є багатосторонні інструменти, він звучить ще яскравіше, є ніби ефект хол. І ще можна просто грати якість акорди, які додають інструменту додаткові можливості, – розповідає Олексій.

Цікаво, що на «пращурах» сарода грали, тримаючи їх до гори грифом.  На сьогоднішній день цих інструментів вже не існує, тільки в музеях. На багатьох картинах ми бачимо, що українські кобзарі також тримають свої інструменти якби до гори грифом.

– Це якась така спорідненість, чи може просто інтуїтивно є такі знахідки, що треба ось так тримати гриф. Ну потім, звичайно, почали грати більш технічно, і тримали гриф більш горизонтально, – каже дослідник.

В Індії такі інструменти називали «вінами». Це була така загальна назва.

– Як от кобзою ми називали будь-який струнний інструмент, хоча назва «кобза» належить конкретному інструменту, так от і в Індії так, – пояснює музикант.

Сарод належить до Півночі Індії, він пов’язаний більше з культурою центральної Азії, з арабськими культурами. І щось було з давньої Індії. Тобто, мова йде вже про якісь середні культури, різні впливи.

– Теж саме дуже подібно до тих явищ, що відбувались в Україні. Теж різні вподобання, вплив Сходу, європейські традиції цікаво поєднувалися і з’являлось таке різноманіття, що фактично дає ознаку української культури, – зазначає Олексій.

Грецький саз

Грецький «брат» нашої кобзи називається тамбур або саз. Перекладається з грецької як «збір». Збір струн.

Чим цей інструмент нагадує ті, що ми бачимо на малюнках з зображенням кобзарів? Це теж інструмент з довгим грифом, тонкий довгий гриф і на ньому такі ж кілочки.

Такі інструменти ще залишились в Туреччині, Греції. Можна сказати, що це релігійні інструменти. Вони мають теноровий звук, і не використовується для танцювальної світської музики.

Король уд

І власне – уд. Олексій Кабанов називає його королем всіх інструментів. Бо фактично історія таких струнних інструментів лютного зразка пішла від уду.

Уд (з арабської перекладається як «дерево) – це інструмент, який з’явився в арабських країнах. Відомо, що вже в Х сторіччі він вже сформувався як самостійний інструмент, і навіть пройшов своєрідну еволюцію: спочатку у нього було тільки чотири струни, потім – п’ять , потім – сім, зараз і сьома вже з’являється.

Це інструмент, який має безмежну палітру звуків. Від басових, глибинних до дзвінких.

– Фактично вся арабська культура була на цьому інструменті побудована. Під уд усе будувалось. І танцювальна музика, і спів, і релігійні, і якісь музичні події, – каже Олексій.

Звісно, уд через Туреччину мав великий вплив і на наші культурні традиції. В Європу уд потрапив у середньовіччі через Іспанію. Там його, так би мовити, переосмислили, і з’явилися дуже добре всім відома лютня. Відбулася така собі «європеїзація» арабської знахідки.

До України також традиція дійшла. Якщо подивитися на малюнки, де зображені українські музиканти, то можна побачити, що грають вони не тільки на інструментах з довгим грифом, але й на схожих на уд, або на європейську лютню.