Кримськотатарська художниця керамістка просуває в Україні свою забуту та знищену культуру

Марина Курукчі – художник-кераміст, переїхала в Україну з окупованого Криму. Її кримськотатарські керамічні вироби користуються вже чималим попитом.

Марина говорить, що її родина не втрачає зв’язку з Кримом, але живе та працює в Україні, намагається зберігати та поширювати народну культуру.

Люди дуже добре зустрічають. Але більшість нічого не знали. І коли ти починаєш розповідати, то дуже велика зацікавленість. У нас вже є контакти людей, у яких за ці два роки вже назбиралась ціла колекція мого посуду, – розповідає Марина. – Нещодавно на ярмарку одна з покупців сказала, що у них вже є підсвічена вітрина, на якій вони збирають мої вироби. Я кажу, чого не користуєтесь? Я дуже люблю, коли моїм посудом користуються. А вона говорить: ми мусимо зберегти його для дітей та онуків!

Марина каже, що кераміка – це дуже міцна енергетика. Говорить, що завжди з хвилюванням відкриває піч, де «запікається» черговий виріб:

– Магія! Це метаморфози, чари якісь. Ти ніколи не знаєш, що вийде. Здається, управляєш процесом, а в той же час розумієш – твоя частина така дуже маленька.

Атмосфера в будинку цієї родини – кримськотатарська. Бесідка з подушками, невеличкий будиночок.

Марина каже, що тут дуже їй не вистачає великих родинних свят, що були вдома. Коли в хаті збираються багато родичів та друзів, коли шумлять та бавляться діти:

– Тут все по-іншому. Традиції. У нас на свято родинне, якщо 20 людей збираються, то це – нікого немає, якщо 40 – то це всі свої лише, нікого не запрошували.

Звикнути до нових умов, звісно, допомагає улюблена справа – кераміка. Марина говорить, що в кримськотатарському орнаменті, який зображений на посуді – цілий світ, світогляд, який створювався роками.

– Він концентрує в собі якусь мудрість цілого народу. В нанесенні орнаменту велике поле для творчості. В них закладений великий зміст, – каже художниця.

За словами Марини, всі знаки орнаменту поділяються на кілька груп – на чоловічі та жіночі.

Бере розписану посудину і починає розповідати про кожний елемент:

– Родове дерево відноситься до чоловічих знаків. В центрі – кипарис. Це – чоловічий знак. Листя – це побажання успіху та достатку. Корона – це продовження роду. В нижній частині – трикутник. Це – знак землі, це – стійке положення, це – пращури, це – віра, це – земля. Це те, що тримає. На неї надбудовується все родове дерево. Знаки троянди – жіночі. Це – побажання жіночого здоров’я, продовження роду, знову ж таки. Гранати – це побажання достатку, добробуту в родині. В цілому такий орнамент буде нести добробут, достаток, продовження роду. Він зберігає всі ці родинні цінності.

Марина показує іншу мисочку – маленьку, розмальовану квітами:

– Бувають знаки – жіночі, які використовувалися лише на жіночих предметах. Вони більш м’які та гнучкі, підкреслюють жіночі якості. Це знаки динаміки, розвитку, руху, води. А чоловічі знаки більш вертикальні, вони як опора, основа.

Художниця каже, що як майстер не може просто копіювати орнаменти. В народному мистецтві так не буває – просто перемальовувати зразок.

– Людина привносить щось своє. Коли ти добре знаєш орнамент, значення, зміст. Ти можеш вносити якісь свої змісти. Комбінувати, не виходячи за межі народності, – говорить Марина.

Але, за її словами, головне не переходити ті межі, де орнамент одного народу переходить в орнамент іншого. Іноді достатньо додати до узору кілька гілочок, і в тебе замість кримськотатарського орнаменту вийде якийсь інший.

Марина розповідає, що у кримськотатарському мистецтві лишилося дуже мало матеріальних пам’яток. Вона каже, що якщо в Україні можна зайти в будь-яку хату та знайти на горищі скарби, то в Криму кожна старовинна ганчірочка на вагу золота!

– Мене подруга одна просила: привези мені якихось старовинних ганчірочок, я з них щось пошию. Мене ці слова сильно здивували. У нас кожна така ганчірочка – скарб. Вони дуже ретельно зберігаються. Дехто навіть нікому не показує. Знищена культура. Тільки починає відроджуватися завдяки ентузіазму деяких людей, – розповідає художниця.

Залишити відповідь