«Коли в Донецьку біля мого будинку стріляли ГРАДи, я вишивала «Тайну вечерю», – майстриня Людмила Огнєва

0
38
переглядів

Коли в Донецьку починалась війна, літня жінка Людмила Огнєва – фізик, член Національної спілки майстрів народного мистецтва України – вишивала картину «Таємна вечеря».

В трьохстах метрах від її будинку стояв «ГРАД» і стріляв, а пані Людмила сиділа та вишивала зображення Христа та його апостолів.

Каже, що під час війни зовсім не виходила з хати. Бігти було нікуди – бомбосховища поруч не було, а підвал був таким, куди літня жінка просто фізично залізти не могла.

От по інтернету говорили, що треба залазити у ванну і зверху накриватися чимось. Нікуди я не лягала, ні в яку ванну, а просто отак стоїш посеред хати, наче зачарований, а серце болить, – згадує пані Людмила.

Рятувалася жінка тим, що вишивала рушники та писала. В хаті не завжди було, що їсти, пенсію не платили.

Вивезли Людмилу Огнєву з палаючого Донецьку волонтери. Говорить, взяла з собою дві сумки з рушниками та нитками, мешти та куртку.

Ця жінка, яка винесла чимало страждань, вражає своїм сильним духом і неймовірним талантом. А ще чистою та красивою українською мовою. Напевно, саме про таких жінок кажуть – берегиня.

Пані Людмила жила в Донецьку з 1966-го року. Згадує, що її завжди дивувало, чому в місті цигани та греки говорять українською, а місцеве населення – виключно російською.

В Донбасі тільки мегаполіси російськомовні. Коли їхати в електричці на північ Донбасу, в бік Слов’янська, то поступово мова все більше, більше, більше змінюються. І там чуємо вже від пасажирів українську мову, – каже майстриня.

Роботи Людмили Огнєвої вражають красою, акуратністю та справжністю. В них відчувається душа майстрині, її світогляд та народні традиції.

Майстриня розповідає, що займається вишивкою для того, щоб виготовити наочні матеріли, так би мовити. За всі роки свого життя в Донецьку пані Людмила вишукували перлини українських традицій у місцевих музеях, відтворювала все це в своїх вишивках та творах. Бо друге хобі Людмили Огнєвої – журналістика.

Один з рушників пані Людмила присвятила річниці Чорнобильської трагедії. Всі його елементи дуже символічні: квадрат – то земля, вона нібито затягнута колючим дротом. Це символ зони відчуження. На рушнику багато хрестів. На Поліссі це дуже поширений орнамент. В роботі пані Людмила хрести – це символи випробування, які випали на долю цієї землі. На рушникові напис: «село Ладижичі». Те саме, яке після аварії на ЧАЕС стало безлюдним.

Серед робіт Людмили Огнєвої – точна копія рушника, який вишивала Леся Українка на подарунок своїй матері.

Велике місце в вишивках пані Огнєвої займають християнські мотиви. Жінка показує один зі своїх рушників та розповідає про те, що він символізує. Зображений на ньому хрест в чаші. Називається орнамент «Моління про чашу». Перед стратою Христос пішов у сад молитися і просити Бога Отця пронести повз нього чашу випробування.

Але на все воля Божа, – каже майстриня, яка випила свою чашу випробувань до самого дна.