Ігор Турейський та Максим Очкур про виставку «Чоловіча Nоша»

Колекціонери Ігор Турейський і Максим Очкур презентували виставку традиційного українського чоловічого вбрання кінця ХІХ – середини ХХ століття під назвою «Чоловіча Nоша», яка охоплює найяскравіші моменти з життя чоловіка – від дитинства і до літнього чоловіка.

На думку митців, сорочка – це найперше, що з’являється в житті хлопчика, а можливо, ще й до народження, і саме вона надає йому перших чоловічих «привілей», вирізняючи від дівчаток.

Дуже цікавим періодом в житті хлопця було парубоцтво, яке триває з 16 приблизно до 20 років. Вже виникало багато обов’язків, з’являлася свобода і можна було гуляти з дівчатами. І саме на виставці  представлені цікаві парубоцькі західного і східного Полісся.

Також серед експонатів є світлина з Черкаської області, де можна побачити хлопців з стрічками, з хустками і букетиками. Це – рекрути, яких відправляли на службу до царського війська. І от всі ці елементи – подарунки на пам’ять від дівчат.

Також тут знайдуться і чоловічі прикраси – каблучка,  гуцульський хрест, цікава бісерна прикраса, яка називається котильйон, яка побутувала на теренах переважно Західної України і походить від назви французького танцю. Дівчата виготовляли для хлопців такі штуки в знак своєї симпатії,  чіпляли хлопцям на груди, після чого танцювали з ними вальс. А вже ближче до середини ХХ століття подібна прикраса стала виразником дівочої любові до свого кавалера.

Вбрання чоловіка, яке в нього було під час весілля – це було його найпишніше і найдорожче. Власне, таким красивим чоловік не міг бути  ні до, ні після дня шлюбу. Особливо яскравим був весільний одяг у наречених-гуцулів.

Також було представлено унікальний стрій чоловіка-чумака. Насправді, це були дуже багаті люди, які возили зерно з півночі та центру України, а назад, з півдня, везли сіль.

Також з колекції видно, що вбрання зрілих і старших чоловіків вирізнялося певною архаїчністю. Тобто, той стрій, який носили люди молоді люди, наприклад, на початку 20 ст., абсолютно відрізнявся від вбрання старших чоловіків, адже вони наслідували костюм, кінця ще ХІХ століття.

Дуже цікавим феноменом, який є в українській традиційній культурі і представлений на виставці, це романтичні образи лірника і кобзаря.

За словами організаторів, основна мета виставки – підштовхнути людей до більш детального дослідження різних аспектів чоловічого життя, побуту, а також традицій парубків і старців. А вже далі – до глибинного дослідження одягу. Адже  різноманіття строїв у кожному регіоні має нам довести, що  одяг був невід’ємним  елементом  життя людини, а не просто «зігріватися» чи прикрити голе тіло.

Найголовніше тут – закликати людей не лише милуватись, а й глибше розуміти те, що вони бачать.