«Бідні дарують, а багаті продають». Фондами живопису музею Івана Гончара

В фондах Музею Івана Гончара зберігається унікальна колекція стародавніх українських ікон

Чи можна відрізнити українську ікону від ікон, створених іншими народами? Чи є в українських іконописців власний почерк? Як вони бачать вічні біблійні сюжети?

Завідуюча сектором «Живопис» Музею Івана Гончара Галина Щупак говорить, що український іконопис має свій неповторний стиль. На поличках музею – велика кількість різних ікон. Деякі – реставровані, а деякі – ще ні, дуже старі, які ледве тримаються, але від них віє справжньою первозданністю.

– Гляньте, які… які в нас ікони. Ну, видно що це ж не російського письма, що це українська хатня ікона! – говорить пані Щупак.

Яких святих зображували українці на іконах? Свята Варвара – один з найпоширеніших образів. На деяких іконах вона зображена з чашою.

– Кажуть, «Да минует меня чаша сия». У мучениці Варвари – дуже важка доля. Так вважалося, що її ж батько знищив… їй голову одрубали, – розповідає Галина Щупак.

Одна з особливостей українського іконопису – прикрашання святих образів квітами. Завідувачка сектором каже, що так ікони оформлювали лише українці.

Образ Богоматері на українських іконах – своєрідний. На одних вона зображується у віночку, на інших – у срібній та позолоченій короні, а, наприклад, на Охтирській іконі Матір Божа – з розпущеним волоссям. Ця ікона – не схожа на інші. Сумна Діва Марія дивиться у вічність, а поруч зображений Ісус, розіп’ятий на хресті.

– Вона завжди, Охтирська ікона, з розпущеним волоссям, ну, як дівчина. Це ж вона ще не одружена. І це вона тільки мріє, що в неї буде такий хлопчик, але це буде нещастя велике… його розіпнуть. І то вона така сумна, – пояснює пані Галина.

Ці образи можна поєднати з традиціями українського жіноцтва. Заміжні дівчата носили на головах віночки, а в церкву заходили лише з покритою головою.

– Божа Матір – сама свята, сама головна жінка у світі! Бо, вона ж таки виховала нам Спаса! – говорить Щупак, прикладаючи срібну корону до ікони з зображенням Святої Діви.

В колекції музею є також зовсім самобутні ікони, автори яких мали власний погляд на життя святих, зображували їх так, як відчували.

Наприклад, у деяких святих на щоці два ока, а Святий Миколай на одній з ікон зображений чомусь без обличчя. Є образи святих дійсно вражаючі. Головне – це очі. Ікона дуже стара, вже розвалюється в руках, але з неї дивляться надзвичайні очі святого, дивляться прямо в душу.

– Щоб ікону намалювати, треба дуже багато чого вміти, знати. Віддаватися цьому, – говорить завідувачка.

Ця жінка є справжньою берегинею цієї унікальної колекції. Про кожну ікону має власну думку, може розповісти її історію та власне бачення.

Розповіла вона і як ця колекція збиралася.

– Бідні люди – то дарують, а багаті – продають, – говорить вона.