«Без фольклору перетворимося на покемонів», – Ірина Телюх, жінка, яка збирає народні пісні

0
101
переглядів

Керівник фольклорного гурту «Ладовиця» та дитячого гурту «Ладосвіти» Ірина Телюх разом зі своїми учнями багато років відшуковує по українських селах народні пісні та колядки, записує співи бабусь. Жінка вважає, що фольклор є однією зі складових національної ідеї, але чомусь відновлення українських традицій дуже заважає будь-якій владі.

Про свою нелегку працю пані Ірина розповіла в інтерв’ю кореспонденту медіа-центра Музею Івана Гончара.

– Помирають бабусі наші і села мовчать.  Уже мало хто, що пам’ятає, навіть такі співучі села, які років п’ять, шість, десять назад гриміли. От їздили вони десь гастролювали, навіть  такі от були ансамблі у нас. Уже все, уже того нема, уже і вмирають і хворіють, – говорить пані Ірина.

Але Телюх разом зі своїми учнями продовжує їздити по селам і шукати таланти. Співи бабусь, берегинь традицій, записують на камеру. Іноді, звісно, буває нелегко вмовити стару жінку заспівати. Пані Ірина розповідає таку історію про бабу Дуню:

– Я кажу їй: от ви помрете, ні ваші онуки, ні правнуки  не будуть цього знати, я її просто завожу, щоб вона мені співала. Ви це все заберете з собою в могилу.  Вона сидить, – заберу, заберу. Кажу: ну а от що ви добре зробите? От чого ви не хочете співати .

– Ну ото так, дитино, не знаю, щось і настрою немає, щось у горлі першить…

Кажу: я зараз вам горло вилікую. Чого ви не хочете співати?

– А я шо знаю…

Але все рівно потім п’ять годин сеансу з цією бабунею, потім ще на другий день прийшла, ще на третій…

 Дай Боже, щоб ми усі так казали – а я шо знаю, а робили своє.

Збирання пісень Ірина Телюх порівнює зі жнивами – треба встигнути поки ці пісні – безцінний скарб для нащадків не померли разом з тими, хто їх співає…

– Треба встигнути. Тому, що приїжджаєш в село, а там говорять, що ось три сестри співало, і вони в минулому році  буквально одна за другою місяць по місяці пішли… Це взагалі просто трагедія, – розповідає пані Ірина.

А іноді з карти України зникають цілі співучі села. Наприклад, унікальне село Бакота у Кам’янець-Подільському районі Хмельницької області, де були осередки трипільської та чернігівської  культур, знаходиться в зоні затоплення.

Зараз пані Ірина записує переселенців. Каже, що виходить дуже цікавий матеріал.

На питання – як сприймає суспільство її діяльність – відповідає, що по-різному. Говорить, що в 90-х, коли співали колядки та щедрівки, їм пальцем біля скроні крутили. Але, каже, що вистояли. Тепер стало трошки простіше – люди почали сприймати фольклор, кликати на заходи.

Пані Ірина розповіла, що під час своєї діяльності постійно натикається на різні перепони, в тому числі і з боку влади.

– Фольклор, це завжди була як шпичка в ребро, він завжди заважає владі, – каже вона.

За своє життя жінці довелося працювати на різних роботах: на одній спокою не було, а на другій, коли її ансамбль підпорядковувався управлінню освіти, забрали аудиторію, винесли все обладнання.

– Скористалися тим, що мені операцію зробили. І куди мені було все дівати? Я – ж безхатченко, у гуртожитку живу, – каже вона.

Всі дослідження, поїздки Ірина Телюх фінансує з власної кишені, а також до цієї справи долучаються її учні та їх батьки. Фольклористка зазначає, що більшість із учасників її дитячого гурту – з міста, у деяких навіть немає сільських коренів.

Звісно, що іноді пані Ірина ставить собі питання: навіщо їй все це треба?

– Жіночко, заспокойся, схаменись уже, досить. Ні, я не можу, це просто сенс життя. І мої діти знають це. Всі знають, що треба їхати, треба збирати, треба  це все, прям до сліз треба. Я не знаю, на весь світ треба кричать, – говорить Ірина.

Телюх впевнена, що вона з однодумцями збирає не пісні, а відновлює дух народу, його душу.

– Це є база, база нації, це душа, це матеріальна культура, це духовна культура це… Ну це все. Подивіться, у що ми перетворилися без цього, та нас же – ж горсточка. Якщо ми цього не будемо робити, що тоді. Дійсно перетворимося в покемонів, бо нас хочуть зробити безликими. Абсолютно без душі, щоб була одна лінія. А якщо скверна і розврат піде, це гибель. Цим шляхом не можна зараз іти, Майдан показав це. Нам не можна іти в розброд, нам треба бути тільки всім в купі, всіх переконувати. Це шлях, це мучинство, ну так треба, – вважає Ірина Телюх.